" На Чорнобиль журавлі летіли"
Мета:
- закріпити знання учнів про чорнобильську трагедію;
- наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого
- упроваджувати елементи екологічного виховання;
- розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає.
- розвивати почуття вдячності, вшанування подвигу, комунікативні здібності;
- виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини, до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість
- знати і пам’ятати про наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Бібліотекар: "...Третій Ангел просурмив впала з неба велика зірка, що горіла, немов світильник. Впала на третину рік на джерела вод. Ім'я цієї зірки – полинь. Третина вод стала полином. Багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали..." /Біблія. Новий зав т. Откровення святого Івана Богослова/.
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хв. 40 сек., коли всі спали безтурботним сном, над 4-м реактором Чорнобильської атомної електростанцї несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний, Гіркий. Печальний
1Ведучий: Шановні гості! Сьогодні ми зібрались щоб згадати про саму найстрашнішу трагедію Європи-трагедію Чорнобиля. Ми спробуємо перенестись уявою на 28 років назад. Більшість присутніх у залі тоді ще й на світі не було. Для вас це вже історія, далека, невідана...
Чи доводилося вам бачити землю, на якій ніхто не живе? Хоча ще квітнуть і родять сади, ніхто не споживає тих гірких плодів,не йде до лісу за його цілющими дарами.
В порожніх селах вітер квилить,
Тополі гне і лози хилить,
Гірчать на сонці полини,
Ростуть в городах бур'яни,
З річок веселки воду п 'ють
І страшно яблуні цвітуть.
2Ведучий: Це - земля Чорнобиля, це чорнобильські стежки, зарослі травами, якими рідко коли зараз ступає нога людини. Чорнобиль... Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. А 28 років тому це було звичайне українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни, їхали сюди звідусюди, щоб набратися здоров'я, подихати цілющим повітрям. Збирали гриби, ягоди, яких у місцевих лісах було чимало. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.
3Ведучий: У 1971 році розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983 рік уже працювало чотири енергоблоки. Приступили до будівництва п'ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип'ять – за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудовувалось: відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини... Це було місто-сад. Які широкі вулиці! А яких тільки квітів не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалася річка. Ніщо не віщувало біди. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню.
(звучить сирена)
1 учень:
В прекрасний день весни
Не відчувалося біди.
Аж тут зловіщий вибух пролунав –
Він щастя й радість у людей забрав.
Десятки, тисячі життів На віки вічні погубив.
Чому так сталося, скажіть? Не знаєм цього й будем жить.?
З квітневою загадкою біди
Залишимось ми назавжди.
2 учень:
Яка біда підступна і палюча, і скільки крутизни хова нутро!
Повзе вона, звиваючись гадючо, до прихистку, який звело добро.
Щоб зненацька боляче вжалити, лишаючи то рану, то синця.
Метається, мов звір, несамовито, цей атом незбагнений до кінця.
А думалось: впокорений, слухняний, гадалося, служитиме, як слід.
Та вибухнув пекельно день весняний так, що здригнувсь тривожно увесь світ.
Зав’яв пейзаж, зробивсь таким пасивним, вгорнулось місто в незвичайний дим.
І мирний атом, ставши агресивним, націлився на села і сади.
3 учень:
В одну-єдину мить
Спіткало чорне лихо,
Враз обірвалась нить,
Навколо стало тихо.
1 Ведучий:О першій годині двадцять три хвилини, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції, що мав потужність мільйон кіловат, несподівано велетенське полум'я розірвало нічну темряву. Трапилось це в 130 кілометрах на північ від Києва. (Звук сирени затихає).
4 учень:
З душею що з твоєю зробить
Знічев'я мовлене «Чорнобиль»?
Чи зколихне в тобі почуті
Емоції, чи дасть заснути?
Можливо, ні. Бо ти не знав,
Що десь, колись, в лісах Полісся,
Серед річок, боліт і трав
Вогонь пекельний вмить розрісся.
2 Ведучий: Ті, хто тієї ночі не спали, бачили, як над електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум'я. Та ніхто тоді й гадки не мав, що те сяйво смертельно небезпечне. Відлік часу став уже далеко не мирним, а бойовим і пішов на години, хвилини, секунди. Мирна щаслива весна перестала існувати для українського народу...
5 учень:
Палав три дні, палав три ночі,
Тріщав і скиглив страшно ліс,
Йому-бо випекло всі очі,
Спалило прядки з пишних кіс.
6 учень:
Не знали ще предвічні хащі
Таких тяжких, нестерпних мук,
Не розуміли – хто і нащо?
Чиїх брудних це справа рук?
7 учень:
До неба віти простягали,
Просили милості в небес,
Благали, скільки сили стало,
Але не чув їх навіть Зевс!
8 учень:
Ніхто не знав тієї ночі
Як гинуть люди у вогні,
Стуливши ясні свої очі,
В квітневі теплі, чисті дні
3 Ведучий: У ту трагічну мить, коли вночі 26 квітня 1986 року на волю вирвався страшний атомний звір, не лише для жителів України, інших республік тодішнього СРСР та країн Європи, а й для всього людства почався зворотний відлік часу – до апокаліпсису. Відлік, який ішов на секунди. Відлік, який без зайвих роздумів та вагань зупинили 28 героїв – відважних пожежників міста Прип’яті.
Саме вони першими прибули на виклик і прийняли на себе головний удар у бою зі смертельною стихією. Чому їхній вчинок беззаперечно визнано подвигом, що завадило нинішній 30-кілометровій зоні відчуження перетворитися на 300-кіломет¬рову? Перш за все-правильно організована робота, а ще – самовідданість першої групи пожежників, які декілька годин боролися з вогнем, дали змогу уникнути непоправних наслідків.
1 Ведучий: Ці люди виконали свій обов’язок до кінця й вели бій, доки їм на зміну не прийшли працівники з інших пожежних частин. Загалом тієї ночі у зоні пожежі побувало 85 вогнеборців, з яких 54 дістали високі дози опромінення й одразу були госпіталізовані. На жаль, уже в травні 1986-го шестеро з них пішли з життя…
Страшно уявити, які наслідки могли бути, якби герої Чорнобиля не ліквідували небезпеку, що на нас насувалась. Ці люди виконували найвідповідальнішу роботу на нашій планеті. За значимістю ці дії невеликої кількості мужніх людей не мають собі рівних у людській історії. Працівники пожежної охорони і АЕС, які боролись з вогнем і радіацією, виявили безмежний героїзм і надлюдські можливості в самому ядерному пеклі.
9 учень:
Коли зловісна блискавиця
Сторуко в серце уп’ялась,
І опалила ваші лиця,
І в танці дикому зайшлась,
Коли вже й хмари спопеліли
У знавіснілому вогні, –
Ви смерть приборкати зуміли
На тім, останнім рубежі.
10 учень:
Не віддали їй на поталу
Світанків наших ніжний щем,
Ви, як один супроти стали,
Пекельним січені дощем.
У тій жорстокій веремії
Ви до кінця тримали бій
1 учень:
І пронесли свої надії
Крізь вогнецвіт своїх надій.
Шумлять жита, як і раніше,
Пливуть у небі літаки…
За вас історія допише
Суворі подвигу рядки.
2 учень:
«Із могилою поруч і побіля ЧАЕС
Біля мертвої Прип’яті – дерево-Хрест.
Тих, що впали у квітні, мов у гарті війни,
Просить дерево пам’яті: «Пом’яни, пом’яни…»
3 учень:
Усе обпалить і просвітить
Біда, немов рентген стосилий.
І все прожите-пережите
Засвітиться болючим смутком.
За тих, по кому дзвін клекоче,
За тих, кого нема вже поруч,
За тих, кого ми проводжали
В останню, наче креп, дорогу.
2 Ведучий: А зараз Хвилиною мовчання вшануємо пам'ять всіх ліквідаторів аварії на ЧАЕС, яких немає з нами поруч. (хвилина мовчання)
Дивилися солдати,
Як плачуть генерали,
І знов стара до хати
Чимдуж чимчикувала.
Де бусол і криниця,
Де кіт її й корова
І де усе, що сниться
Без слова, лихослова.
Пройшла усі сторожі,
Минула всі обвали.
Палали її рожі,
Як півні - генерали.
Було все мов на лезі,
Якому все стинали,
І квітку прямо в цезій
Поцілувала Мати.
Все плакало на сонці,
Не хтіло помирати,
І квітку прямо в стронцій
Поцілувала Мати.
Чорнобиль - страшне слово,
Чорнобиль - біль і горе.
Покинуті хатини
І сльози у дитини.
Чорнобиль - дріт колючий,
Чорнобиль - душу мучить.
Закинуті криниці,
З них не поп'єш водиці.
3 ведучий: Минає 28 років від страшного квітня 1986 року. Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. З роками притуплюється гострота пережитого, приходять нові покоління, які дедалі менше знають про страшну суть Чорнобильської катастрофи та тих людей, які віддали своє життя на поталу атомному монстру. Гіркий присмак чорнобильського неба відчули на собі і ліквідатори аварії.Їх свідчення про події квітня 1986-го року, що доходять до нас у книгах , дослідженнях, публікаціях журналів та газет є надзвичайно цінними в наш час. Це важливий урок історії – застереження всім майбутнім поколінням вберегти світ і природу від подібних непорозумінь, які вже ніколи не виправити
4 учень:
За днями дні – минув повільно рік,
За днями дні – вже й 27 немає,
Нехай же лихо наше промине
І в світі не повториться.
5 учень:
Хай стане мир міцнішим у стократ,
Хай над землею чисте небо буде.
Чорнобиль – попередження, набат,
Його уроків людство - не забуде
Лейтенанти – мужність і звитяга,
Від землі ви набирали сили…
6 учень:
Ще далеко десь до саркофага,
Та вогонь життям ви зупинили.
Першим важко. Ви ж були найперші.
Із вогню та в полум’я шугнули.
Не до подвигів і не до звершень,
Ви ж собою людство заступили
7 учень:
Ніяких змін на цій старій землі.
Лиш грім проклять, де вчора ще - осанна,
Та ж сама Єва. І той самий Змій,
І тільки яблуня далеко не та сама.
Плоди солодкі. Листя ще густе.
Адам освоїв найновіший трактор.
І так наївно яблуня росте,
А поблизу - Чорнобильський реактор.
Тут по траві не пройдеш босоніж.
І Єва плаче - яблука достигли ж!
А Змій стурбовано шипить:
- Не їж-ж-ж!
Бо істину впізнати вже не встигнеш-ш-ш!
8 учень:
Росяться очі ще донині,
Бряжчать печалі кайдани.
Ідуть вклонитись Україні
Журінням зморені сини!
9 Учень:
Не можна серце напувати –
Тією біллю, що гнітить.
Куди б від хаосу втікати,
Що зміг безладдя народить?
10 учень:
Тепер дозволено казати
Чому Чорнобиль змовк старий,
Чому зажурена йде мати,
Чому загинув рід людський?
1 учень:
Чому напів-упалі хати
Вартують смуток, небуття?
Чому в садках плодів багато,
А їсти їх — згубить життя!
2 учень:
Чорнобиль - то для нас на все життя:
І проникати, і палити душу,
Той час над пам'ять, ніби чорний стяг
Звис, попелом графітовим притрушений.
3 учень:
І ми тепер - вже обраний народ
(Зоря Полин біблейська - то вже наша!),
Збентежені про генетичний код,
Про першими гірку відпиту чашу...
4 учень:
Дійшли нарешті до порозумінь,
Ніби впустили промінь до підвалу,
Де видко стало гидь - ту рабську лінь,
Що цей народ знедолений приспала
5 учень:
Рахунок буде 904. Всiх поiменно у незабуття.
I буде суд, який поверне вiру,
Та не поверне молодi життя.
Хто квiтень наш отак пiдступно зрадив,
Що стiльки горя, аж рида весна?
I хто тепер такiй бiдi зарадить?!
Щоб жив Днiпро i щоб жила Десна.
6 учень:
Пречиста Діво! Матір Пресвятая!
Спаси і сохрани велику землю!
Святую вільну Україну!
ЇЇ народ, синів її й дочок!
Дай щастя їм, дай волі, дай свободи!
Благослови на труд, на злагоду, на мир!
(Звучить запис "Аве Марія" у виконанні Notr-Dam…)
Бібліотекар:
Наш урок пам'яті закінчується. Дякую всім за розуміння. А на закінчення хочемо всім побажати:
Ростіть і добрі, ростіть щасливі,
Дівчатка будуть нехай вродливі,
А хлопці - сильні і могутні.
А ті події незабутні
Хай не тривожать більше нас!
Хай кане зло в безодню, в час!
(звучить пісня у виконанні Миколи Кондратюка «На Чорнобиль журавлі летіли»)
Коментарi