Новомиргородський ліцей №3

Тема Впровадження відновних технологій у навчально – виховний процес. Робота шкільної служби порозуміння

Мета Ознайомити педагогів з новими технологіями в освітньому процесі, навчити впроваджувати їх у навчально – виховну роботу

План

1. Вступ.

2. Нові технології в освітньому процесі.

2.1. Відновна практика «Медіація»:

а) принципи медіації;

б) структура процесу медіації.

3. Практична частина. Підходи до вирішення конфліктів.

Вправа «Шкільна форма».

4. Відновна практика «Коло».

4.1. Класифікація кіл.

5 . Практична частина. Коло вирішення проблеми.

Вправа «Історія , яку розповів Вовк».

6. Шкільна медіація як засіб формування безпечного освітнього

середовища.

7. Шкільна служба порозуміння.

7.1. Стандарти якості функціонування Шкільних служб порозуміння

(програм медіації однолітків).

7.2. Робота Шкільної служби порозуміння.

8. Підсумок.

1.Вступ. Нові технології в освітньому процесі, зокрема у виховному, надають можливість швидше та ефективніше будувати гармонійне творче середовище міжособистісного спілкування між учнями, учнями та батьками, учнями та педагогами, педагогами та адміністрацією навчального закладу.

На даний час дуже актуальним є формування культури конструктивної поведінки в конфлікті, необхідність привчання дітей і підлітків до розуміння ролі права і правових знань в житті людини.

Високу ефективність у справі попередження асоціальної поведінки серед молоді, а також формування безпечного середовища мають програми відновного підходу або відновні практики (технології). Відновні практики (технології) - це область знань, що розвивається та допомагає людям відновлювати та будувати громади у світі, який стає все більш роз'єднаним.

Вислів «відновні практики або відновні технології» походить від відновного правосуддя - нового погляду на відновлення справедливості у конфліктних ситуаціях шляхом усунення завданої шкоди та відновлення порушених стосунків, а не через покарання конфліктуючих сторін.

Відновними практиками є такі, що залучають учнів (громади), або тих, кого стосується окрема ситуація, до прийняття відповідного рішення на умовах поваги, розуміння, турботи, відповідальності.

Таким чином, ці чотири головні умови і є тими загальними цінностями, на яких базується відновний підхід.

Впровадження відновних практик в навчальних закладах, сприяє становленню мирної атмосфери та зниженню рівня агресивної поведінки серед дітей та підлітків, формуванню толерантного ставлення у стосунках з іншими, розуміння і прийняття основних засад демократичного суспільства: верховенство права, повага до інших членів суспільства, толерантність, відповідальність та ін.

Впровадження відновних технологій відбувається, зокрема, шляхом створення шкільних служб порозуміння (ШСП), які працюють за програмою "Медіації однолітків".

Медіація ровесників може стати достатньо результативним підходом до управління міжособистісними конфліктами в шкільному середовищі. Вона надає унікальну можливість учням ефективно використовувати комунікаційні механізми, навички людських відносин і навички вирішення проблем у звичайному житті.

2. Нові технології в освітньому процесі

Відновний підхід або відновні практики (технології) – відповідні процедури та процеси, що мають на меті вирішення суперечливих та проблемних питань шляхом співробітницького підходу, базуються на принципах включення та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін, добровільності та самовизначення учасників, розуміння, поваги і відповідальності. Ці принципи і є тими загальними цінностями, на яких базується відновний підхід.

Одним із популярних видів відновних практик є медіація (англ. mediation – посередництво) — вид альтернативного врегулювання суперечностей, метод їх вирішення із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант вирішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту.

На відміну від формального судового чи господарського процесу, під час медіації сторони доходять згоди самі — медіатор не приймає рішення за них.

Медіація– це добровільний і конфіденційний процес, у якому нейтральна третя особа (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації, що склалася. Особливою рисою медіації є те, що сторони спільно беруть на себе відповідальність за прийняття рішення та його виконання.

Люди відстоюють свої інтереси в різний спосіб. Існує три загальновідомих методи розв’язання конфліктів:

1. Застосування сили — використання підходу з позиції сили означає примус сторони до дій, яких ви хочете від неї домогтись.

2. Підхід із позиції права — звернення до закону чи адміністративних процедур.

3. Обговорення інтересів — можливість сфокусуватися на проблемі, з урахуванням прихованих потреб сторін.

Використання останнього способу і передбачає медіація. Дана технологія трактує конфлікт як потенціал для змін, появи якісно нової ситуації, яка задовольняє учасників суперечки.

Основними принципами медіації є:

- добровільність – сторони вступають у процес медіації добровільно, медіатор вільно обирається. За загальним правилом, сторін не можна примусити до участі в примирливій процедурі. При цьому всі рішення ухвалюються тільки за взаємною згодою, і кожна зі сторін у будь-який момент може відмовитися від медіації та припинити переговори. Винятком є випадки, коли угодою сторін або законом передбачена обов’язкова спроба примирливої процедури. Однак, участь не припускає зобов’язання примиритися, а потрібно тільки сумлінно розглянути варіанти примирення й утриматися від адміністративного (судового) розгляду даної справи протягом певного строку. Перш ніж починати медіацію, медіатор обов’язково обговорює питання добровільності з кожною зі сторін;

- рівноправність сторін – жодна з них не має ніяких особливих переваг. Усім учасникам переговорів при медіації надається однакове право висловлювати свої думки, визначати порядок денний переговорів, оцінювати прийнятність пропозицій та умов угоди і т.ін.;

- конфіденційність – і сторони, і медіатор зобов’язуються не розповсюджувати, не цитувати, не переказувати третім особам чи використовувати іншим чином інформацію (письмову, усну, пряму чи опосередковану), яка стала відома в процесі медіації. У більшості західних країн конфіденційність медіації захищена законом, який також визначає допустимі винятки (наприклад, у випадку, коли медіатору стало відомо про факти насилля над дітьми чи про підготовку злочину). Приховування медіатором здійснених злочинів чи таких, що готуються і стали відомі йому в ході процесу, неприпустимо. За загальним правилом, примирливі процедури від початку та до кінця конфіденційні. Сам факт проведення примирливої процедури під час відсутності згоди сторін повинен бути невідомий особам, що не беруть участь у процедурі. Зміст мирової угоди може бути відкрито тільки у випадках, установлених законом. Під час відсутності положень закону про конфіденційність примирливих процедур сторонам потрібно передбачати відповідну умову в своєму договорі. Дотримання конфіденційності медіаційного процесу – безумовне. Медіатор не має права повідомляти одній зі сторін інформацію, яку він одержав від іншої сторони в процесі індивідуальної бесіди, без спеціального дозволу. Медіатор не може виступати в якості свідка, якщо справа, все-таки, буде передана до адміністрації (в суд);

- щирість намірів сторін щодо вирішення суперечки – сторони прагнуть взаємовигідного вирішення непорозумінь, а не «перемоги за будь-яку ціну», помсти чи якихось маніпуляцій з фактами, інформацією, тощо;

- сумлінність, нейтральність і неупередженість посередника – медіатор діє однаково в інтересах обох сторін і не повинен мати особистої зацікавленості в певному варіанті вирішення конфлікту. Він не може бути особою, залежною від якої-небудь зі сторін або такою, що має різний ступінь впливу на сторони. Найкраще, коли функції посередника виконує нейтральна, незацікавлена у результатах переговорів, сторона, яка користується найбільшою довірою в обох учасників переговорів. Нейтральність посередника полягає в забезпеченні збалансованості власної поведінки (наприклад, крісло медіатора повинне перебувати на рівній відстані від кожної зі сторін), у дотриманні черговості постановки сторонам питань, у рівності часу роботи зі сторонами; у дотриманні принципу не засудження. Це не виключає, що посередник може взяти на себе частину відповідальності за успіх або провал переговорів. Медіатор повинен зберігати неупереджене ставлення до кожної сторони та забезпечувати їм рівне право на участь у переговорах. Посередник не має права ні словом, ні жестом, ні яким-небудь знаком показувати переваги жодної зі сторін, він не повинен критикувати дії однієї зі сторін у присутності іншої сторони. Хоча медіатор, як будь-яка жива людина, може мати свої почуття й оцінки із приводу правильності або справедливості поведінки кожної зі сторін, симпатії або упередження по відношенню до якоїсь із них, усі ці моменти він зобов’язаний залишати за межами процесу медіації. Посередник повинен бути впевнений, що сторони не покладаються сліпо на його твердження. Він не має права оцінювати позицію сторін, не має права інтерпретувати документи. Якщо медіатор почуває, що йому важко зберегти нейтральність і що йому не вдається позбутися виникаючих у нього емоційних оцінок, він повинен відмовитися від ведення процесу;

- правомочність – на переговорах присутні тільки ті особи, які уповноважені приймати рішення з питання, що розглядається;

- повний контроль сторін за результатами процедури – ніхто не може нав’язати сторонам суперечки своє рішення в ході примирливої процедури;

- неконфронтаційний характер переговорів – одним із найважливіших завдань посередника є підтримка конструктивного характеру переговорів зі збереженням емоційно-психологічного благополуччя залучених у суперечку сторін. Саме тому посередник має право вимагати від сторін надати йому право керування ходом процесу й установлення «правил гри»;

- відсутність зацікавленості в конфлікті – медіатори не проявляють зацікавленість у конфлікті: як під час, так і після медіації. Це гарантоване тим, що без згоди всіх сторін, вони в результаті не встановлюють професійні стосунки з однією зі сторін у справах за умови, якщо це може порушити законні питання цілісності процесу медіації;

- велике коло можливих взаємоприйнятних вирішень суперечки – головною перевагою примирливих процедур перед судовим або третейським розглядом виступає той факт, що сторони можуть погодити будь-яке законне рішення суперечки, що відповідає їхнім інтересам. Саме тому примирливі процедури бажаніші у випадку, якщо в даній правовій системі судова система працює ефективно;

- гнучкість процесу – медіатори дотримуються основної структури процесу медіації.

- доступність – медіація в різних, у тому числі кримінальних справах, має бути доступним заходом.

Реалізувати ці принципи в реальному процесі медіації аж ніяк не просто, тому що кожна зі сторін може спробувати залучити на свою сторону медіатора, зробивши його об’єктом маніпулювання; залякати, щоб схилити його на свою сторону та використовувати цю перевагу в своїх корисливих цілях; зняти із себе відповідальність за ухвалене рішення, переклавши її на медіатора, і залишити за собою право в майбутньому порушити його. Тому медіатор повинен добре володіти технікою посередництва й безумовно виключати можливість усякого роду маніпуляцій собою.

Давайте розглянемо структуру процесу медіації.

Структура процесу медіації

3. Практична частина. Підходи до вирішення конфліктів.Вправа «Шкільна форма». Робота в групах.

Мета: визначення підходів до розв’язання конфліктів, розуміння переваг та недоліків кожного із підходів.

Інструкція. Вирішити конфлікт з трьох позицій: сили, права, та інтересів. Учасникам пропонується об’єднатися у три групи та ознайомитися з ситуацією вправи «Шкільна форма» (додаток 1) Учасники кожної групи мають обговорити та запропонувати можливі дії сторін конфлікту (мами Насті та директора школи) з точки зору одного з підходів до розв’язання конфліктів: сили, права чи інтересів (кожна група обговорює дії з точки зору одного з підходів). По завершенню обговорення, кожна група презентує свої напрацювання та відбувається спільне обговорення.

Дана вправа допомагає учасникам краще зрозуміти суть кожного з підходів, а також їх переваги та недоліки.

Питання для обговорення:

1. Який варіант, з вашого погляду, є найкращим? Чому?

2. Який із запропонованих варіантів, на вашу думку, найбільш сприятливий для Насті?

3. Які переваги або недоліки ви вбачаєте у тих діях, які були запропоновані?

4. Відновна практика «Коло»

Коло - відновна практика, що сприяє залученню до вирішення проблеми усіх зацікавлених осіб та забезпечує їх активну участь в обговоренні ситуації та прийнятті рішень. Головною особливістю Кола є те, що кожен з учасників має можливість висловити власний погляд та бути почутим іншими членами Кола завдяки процедурі, що забезпечує рівність усіх учасників.

Класифікація кіл

1. Коло цінностей (презентаційне коло).

2. Коло вирішення проблеми, конфлікту.

3. Коло прийняття рішень.

4. Тематичне коло.

5. Коло зцілення.

6. Коло, що проводиться на батьківських зборах.

Коло цінностей– це Коло, яке першим проводиться в громаді (класі). Коло цінностей має на меті сформувати в групі спільні уявлення про цінності, сприяти розкриттю учасників та встановленню атмосфери довіри. Коло цінностей починається з розповіді хранителя про традиції проведення Кіл та пояснення правил даної процедури.

Коло вирішення проблеми характерне для тих конфліктів, де в ситуацію втягнуто багато осіб. У навчальних закладах Коло вирішення проблем використовується, коли конфлікт виник у класі, і до нього залучена значна частина учнів. Під час проведення Кола вирішення проблеми група обговорює, що сталося; кожен має можливість висловитися з приводу конфлікту та бути почутим. Після цього група переходить до обговорення того, яким чином можна вирішити ситуацію, що склалася. Важливо пам’ятати, що рішення проблеми повинне задовольнити кожного учасника Кола, лише тоді процедура може бути завершена.

Коло прийняття рішень використовується для того, щоб громада змогла за допомогою цієї вправи ухвалити загальноприйняте рішення, яке задовольнить усіх. Свою думку зможе висловити кожен, а не лише найбільш активний, як це найчастіше стається в класі. Коло прийняття рішень застосовується тоді, коли існує багато можливих варіантів рішення важливого питання з метою донести їх до громади та обрати найкращий варіант із запропонованих під час спільного обговорення.

Тематичні кола залежать від віку та діяльності людей, які знаходяться у ньому. Наприклад, цікавими для 9-х класів є кола на тему любові, кохання, дружби, міжособистісних стосунків тощо. Найголовніше, щоб тематика кіл була погоджена з класами. Можна попередньо запитати в них, що саме їх цікавить, або ж задати таке питання на самому колі: «Про що ви хочете поговорити?»

Коло зцілення проводиться для підлітків, які пройшли процес медіації. Саме за допомогою таких кіл проходить їхнє відновлення у громаді. Метою таких кіл є поліпшення взаємин між людьми та повернення їх до тих стосунків, які були до конфлікту. Традиційно такі кола починаються з цінностей, а потім відбувається обговорення ситуації, що склалася, результати медіації та перспективи відновлення стосунків.

Коло на батьківських зборах повторює всі питання кола цінностей. А після цього батькам задають питання про їхніх дітей, наприклад: “З яким настроєм ваша дитина йде до школи? З яким повертається? Які зміни відбулися з нею від початку навчального року?” Найкраще ці питання узгоджувати з класним керівником.

5. Практична частина. Коло вирішення проблеми.

Вправа «Істрія, яку розповів Вовк».

Мета:.Надати учасникам можливість набути досвіду участі в Колі. Обговорення причин виникнення конфлікту, розуміння впливу упереджень та відсутності повної інформації на виникнення конфлікту.

Коло цінностей. Історія та правила (додаток 2)

Учасникам пропонується згадати казку про Червону Шапочку і описати головних героїв. На дошці записується портретна характеристика Червоної Шапочки та Вовка. Після цього читається вголос інформаційне повідомлення «Історія, яку розповів Вовк» (додаток 3). Учасникам пропонується висловити свої думки про головних героїв, почувши інший варіант казки.

Питання для обговорення:

* Які висновки можна зробити за результатами цієї вправи?

* Які переваги, на вашу думку, має коло у порівнянні зі звичайним груповим обговоренням проблем?

* Як ви вважаєте, у яких ситуаціях застосування кола може бути ефективним?

* Чи відомі вам подібні казки, в яких один з персонажів був несправедливо обвинувачений по тій причині що не був почутий?

6. Шкільна медіація як засіб формування безпечного освітнього

середовища

Медіація у школі - інноваційний підхід до вирішення міжособистісних конфліктів, які виникають між учасниками навчально - виховного процесу,метою впровадження якого є реалізація практики конструктивної ненасильницької взаємодії у конфліктних ситуаціях.

Медіація у школі можлива за умов реалізації декількох програм: «Медіація однолітків» і «Шкільна медіація».

Програма «Медіація однолітків»має на меті здійснення цілеспрямованої діяльності у профілактиці і швидкому реагуванні на конфліктні ситуації в шкільному середовищі, але вонапередбачає залучення дітей - медіаторів до процесу вирішення учнівських конфліктів.

Сутність програми полягає у передаванні відповідальності за розв'язання конфліктів у руки самих школярів: пройшовши навчання, учні – медіатори допомагають своїм одноліткам домовлятися у ситуаціях конфліктної взаємодії без участі вчителів, батьків, адміністрації.

Програма «Шкільна медіація». Вона передбачає впровадження процедури медіації і її принципів у систему школи через залучення дорослих медіаторів до процесу вирішення шкільних конфліктів. Дорослі медіатори також можуть сприяти аналізу конфліктних ситуацій та вести конфліктологічне консультування.

Шкільна медіація сприяє швидкому і ефективному розв'язанню конфліктів на локальному рівні, без залучення владних структур і адміністративного тиску.

Медіаційну допомогу можуть здійснювати практичний психолог, соціальний педагог, інші представники педагогічного колективу школи, а також «зовнішні» стосовно до школи спеціалісти - медіатори.

Медіаційна процедура- це процедура, заснована на принципах раціонального аналізу ситуації, раціонального вибору дій і прийняття рішень. Медіація не є психологічним методом роботи, медіатори не повинні розбиратися у психології людей, не повинні аналізувати їхні внутрішні проблеми і причини певної поведінки, вони також не повинні виконувати функції слідчих, арбітрів, суддів і т. і. Медіатори лише повинні знати і чітко дотримуватись правил та принципів медіації, завдяки яким вона набуває статусу безпечної процедури, безпечної у фізичному, психологічному, соціальному розумінні.

Основною частиною програми є тренінг, у результаті проходження якого учні мають знання, вміння і навички щодо проведення медіаційної процедури. Програма тренінгу передбачає знайомство учнів з основними принципами сучасної конфліктології, які орієнтовані на співробітництво і мирне регулювання конфліктів; навчання конструктивним стратегіям поведінки; навчання медіації; підготовку групи учнів для виконання посередницьких функцій у процесі вирішення конфліктів; розробку плану організації системи учнівського посередництва у школі.

Втілення програм «Медіація однолітків» та «Шкільна медіація» в процес виховання та освіти дозволить виростити молоде покоління людей з активною життєвою позицією, відповідальним відношенням до рішень, які приймаються і здійснюються, виховувати дітей, які уміють конструктивно реагувати на конфлікт.

Виховання емоційної культури особистості можна назвати одним із ключових пунктів виховного процесу сучасної школи. Його актуальність обумовлена підвищеним рівнем тривожності школярів, і причин для цього багато: як суб'єктивних, так і об'єктивних. Проявляється це у стресі, тривозі, агресії, особистісних розладах. Існує необхідність вчити дітей толерантному відношенню один до одного, проводити заняття по розвитку комунікативних навичок спілкування. І робити це необхідно як на уроках , так і в позаурочний час.

7. Шкільна служба порозуміння (ШСП) – це служба, що має на меті впровадження відновного підходу в школі шляхом інформування і навчання учнів та застосування відновних практик за принципом «рівний – рівному». Це команда підготовлених учнів – медіаторів, які допомагають своїм ровесникам розв’язувати конфлікти мирним шляхом (використовуючи у роботі відновні технології – медіацію однолітків, коло) та працюють над формуванням безпечної атмосфери у навчальному закладі. ШСП координує координатор – психолог або соціальний педагог, який пройшов підготовку і володіє знаннями та навичками з організації та керування ШСП.

Дані програми здатні сформувати безпечне і доброзичливе шкільне середовище, допомогти знизити конфлікти і скоротити випадки насильства в школі, поліпшити міжособистісні і міжгрупові взаємостосунки.

Стандарти якості функціонування Шкільних служб порозуміння

(програм медіації однолітків)

Самовизначення (добровільність)

Медіатор повинен проводити медіацію на основі принципу добровільності сторін конфлікту. Це означає, що конфліктуючі сторони добровільно беруть участь, добровільно та самостійно приймають рішення у процесі медіації без будь-якого тиску з боку адміністрації, медіаторів або інших осіб. Медіатор не повинен втручатися у процес самовизначення сторін незалежно від причини, у тому числі бажання примирити сторони.

Неупередженість (нейтральність)

Медіатор повинен бути неупередженим посередником між сторонами. Неупередженість означає відсутність прихильності до будь-якої сторони, забобонів та упередженості.

Медіатор повинен погоджуватися вести медіацію лише у тому випадку, якщо він або вона можуть провести медіацію без будь-якої упередженості. Під час підготовки до медіації або у ході медіації медіатор повинен уникати будь-яких дій, які можуть створити враження, що він або вона стають на бік або прихильно ставляться до однієї із сторін спору, у тому числі через особисті характерні риси, походження, цінності, переконання або поведінку сторони під час медіації.

Конфлікт інтересів

Медіатор повинен уникати конфлікту інтересів або видимості існування конфлікту інтересів. Конфлікти інтересів виникають, коли медіатор особисто має відношення до конфлікту або до сторони спору, внаслідок чого складається враження, що медіатор упереджено ставиться до справи.

Перш ніж погодитися бути медіатором, медіатор повинен розповісти координатору програми про будь-які минулі, сучасні або можливі майбутні відносини або відношення медіатора до будь-якої сторони спору або конфлікту. Деякі зв’язки можуть бути настільки близькими, що медіатор не може бути неупередженим, у такому випадку медіатор повинен відмовитися від посередництва у такому спорі.

Якщо медіатору стало відомо про відносини, у тому числі родинні, або зв’язки іншого характеру вже після початку медіації, медіатор повинен повідомити про це координатору та сторонам спору негайно, як тільки медіатору стане відомо про такі зв’язки. Медіатор може продовжити виконувати функції посередника у спорі за умови, що усі учасники спору погоджуються, і добросовісність медіації не компрометується.

Компетентність

Медіатори повинні мати навички та знання, необхідні для проведення ефективної медіації, і медіатори повинні відмовитися брати участь у медіації, якщо вони вважають, що така медіація вимагатиме навичок або знань, якими вони не володіють. Компетентність медіаторів набувається та вдосконалюється під час тренінгів, знайомства з культурними особливостями різних груп, тренування навичок з медіації та особистісного досвіду.

Якщо під час медіації медіатор усвідомлює, що він або вона не мають необхідних навичок, медіатор повинен повідомити про це координатору для того, щоб можна було вжити заходів і надати медіатору допомогу або залучити нового медіатора.

Конфіденційність

Медіатор повинен зберігати конфіденційними усні та письмові заяви та вчинки, зроблені під час медіації, за винятком, виникненням надзвичайної ситуації (наприклад, злочинні дії, жорстке поводження), розголошення такої інформації не вважається порушенням конфіденційності .

Медіатор не повинен інформувати адміністрацію школи або інші відповідні сторони про будь-які усні заяви або поведінку та вчинки сторін під час медіації, проте він або вона можуть повідомити про факт участі сторін у медіації та про факт досягнення домовленості.

У випадку виникнення надзвичайної ситуації під час медіації, медіатор повинен вжити відповідних заходів, у тому числі повідомити про таку ситуацію координатору та, якщо необхідно, відкласти або припинити таку медіацію.

Якщо сторони погоджуються, медіатор може оприлюднити інформацію, отриману під час медіації, або письмові домовленості.

Медіатор може обговорювати із координатором та іншими медіаторами те, що відбувалося під час медіації в навчальних цілях або для підготовки доповіді за результатами, якщо медіатор поважає право сторін на недоторканість їхнього приватного життя та не розголошує будь-які відомості про медіацію, наскільки це можливо.

Медіатор повинен пояснити сторонам спору положення про конфіденційність та винятки до нього (надзвичайні ситуації) на початку медіації, включаючи те, що медіатори можуть радитися та звітувати перед координаторами, якщо необхідно, і що координатор зобов’язаний не розголошувати відповідну інформацію.

Медіатор, який проводить приватні зустрічі з будь-якою стороною спору під час медіації, повинен не розголошувати безпосередню чи непряму інформацію будь-якій іншій стороні спору без погодження з першою стороною.

Якість процесу

Медіатор повинен проводити медіацію чесно, з повагою до інших, та відповідно до стандартів. Медіатор повинен забезпечити, щоб всі сторони спору мали можливість висловитися, бути почутими та запропонувати, оцінити, відхилити або прийняти потенційні шляхи вирішення конфлікту.

Медіатор повинен заохочувати інших сторін спору та медіаторів до чесності.

Певній стороні спору може бути важко зрозуміти суть, процес медіації або запропоновані домовленості або взяти участь у процесі медіації. У такому випадку медіатор повинен порадитися із колегою-медіатором та / або координатором програми і вирішити, чи можливо застосування іншого підходу для того, щоб допомогти стороні спору, або необхідно припинити медіацію.

Поширення інформації про програму, роз’яснення її

мети та завдань

Медіатор повинен поширювати правдиву інформацію про програму медіації, її цілі та завдання. Медіатор не повинен обіцяти досягнення конкретних результатів медіації.

Медіатор повинен не розголошувати інформацію щодо сторін спору і не використовувати її під час поширення інформації про програму, цілі та завдання програми без отримання необхідного дозволу.

Розвиток практики медіації

Медіатор повинен засвідчувати повагу до різних поглядів у сфері медіації, прагнути навчатися в інших медіаторів та працювати спільно з іншими медіаторами для ефективнішої допомоги сторонам у конфлікті.

Своєю поведінкою медіатор повинен сприяти розвитку та удосконаленню медіації. Медіатор сприяє застосуванню медіації шляхом: сприяння різноманітності програм медіації у школі; надання підтримки новим медіаторам за допомогою тренінгів та наставництва (супервізії); систематичного спілкування та участі у професійних зібраннях із колегами-медіаторами.

Робота Шкільної служби порозуміння.

Перегляд відеоролика «Робота Шкільної служби порозуміння»

8. Підсумок.

Отже, виховання емоційної культури особистості можна назвати одним із ключових пунктів виховного процесу сучасної школи. Адже всім відомо, що його актуальність обумовлена підвищеним рівнем тривожності школярів, і причин для цього багато: як суб'єктивних, так і об'єктивних. Проявляється це у стресі, тривозі, агресії, особистісних розладах. Тому необхідно вчити дітей толерантному відношенню один до одного, проводити заняття по розвитку комунікативних навичок спілкування. І робити це необхідно як на уроках , так і в позаурочний час.

Література:

1. Про вжиття заходів щодо запобігання насилля над дітьми : Наказ М0Н від 01.02.10 M 59 [Електронний ресурс]. - Режим досту­пу: http://osvita.ua/legislation/other/8993.

2. Щодо подолання злочинності серед непов­нолітніх та організацію профілактичної робо­ти : Лист МОН України від 13.09.10 M 1/9­623. - [Електронний ресурс]. - Режим досту­пу : http://osvita.ua/legislation/other/8993.

3. Що таке медіація? В "Медіація – мистецтво вирішувати конфлікти" [Електронний ресурс] / Мета Г., Похмелкіна Г. // вид-во "VERTE". - 2004. - Режим доступу: http: // www.conflict-mediation.ru/index.php?opti-on=com_content&view=article&id=76:—q—q— --qverteq-2004&catid=38:2009-10-12-11-29-27&Itemid=70.

4. Інтернет-ресурси: Практика вирішення конфліктів. Відновні практики в школах

5. Гетті ван Гурп «Медіація однолітків. Повний посібник з розв`язання конфліктів у наших школах». Канада 2002 р.

6.Коваль Роман, Горова Альона, Нікітчук Анна, Микитюк Оксана, Ліхоліт Юлія Ш66 Шкільна служба розв’язання конфліктів: досвід упроваджен- ня. Посібник. — К.: Видавець Захаренко В.О., 2009.

7. Шкільна служба порозуміння : впровадження медіації у загальноосвітніх навчальних закладах Чернівецької області. Програма та навчально – методичний комплекс проекту. Схвалено Вченою радою Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області 11.06.2014 (протокол №2)

Додатки

Додаток 1

Вправа «Шкільна форма»

Ситуація

Все почалося в той день, коли Настю, ученицю 5-Б класу, не пустили вранці до школи. В її школі для всіх учнів була введена обов’язкова форма: піджак зеленого кольору. Того ранку Настя піджак не вдягла, бо за день до того дівчинка забруднила його і мама віднесла річ до хімчистки, іншого піджака у дівчинки не було. Настя була прикро вражена, коли черговий при вході не впустив її до школи, посилаючись на наказ директора „без шкільної форми нікого в школу не впускати!”. Засмучена дівчинка вже налаштувалась вертатися додому, як раптом побачила завуча з виховної роботи, Марію Іванівну, яка піднімалася сходами шкільного ґанку.

- Добрий день, Маріє Іванівно, чому мене не впускають до школи? Я вчора забруднила піджак і мама віднесла його до хімчистки, а черговий каже, що без піджака в школу не можна!

- Настю, не вигадуй дурниць і передай мамі, щоб вона частіше ходила на батьківські збори. Тоді б вона знала, що існує наказ, відповідно до якого всі учні повинні ходити до школи тільки в шкільній формі!

Повернувшись додому, Настя ледве встигла застати маму до того, як вона пішла на роботу. Мати вислухала доньку і була вкрай обурена вчинком шкільної адміністрації...

Використовуючи цей сценарій, опишіть, як мама Насті та директор школи можуть вчинити далі:

Інтереси:

До інтересів входять потреби, бажання, побоювання – те, чим насправді стурбовані сторони і чого вони прагнуть. Якими є інтереси сторін?:

Додаток 2

Правила Кола

· Мовник / Братина завжди рухається по колу за годинниковою стрілкою («за сонцем»).

· Говорити має право тільки той, хто тримає в руках Мовник / Братину, або учасник, який отримав особливий дозвіл ведучого (Хранителя Кола).

· Коли Мовник / Братина потрапили до учасника в руки, а він/вона не має, що сказати, Мовник / Братина передається далі по Колу, а учасник має право зберігати мовчання.

· Жоден з учасників не має право висловитися та піти, доки Коло не завершилося.

· Мовник / Братина продовжує рухатися по Колу доти, доки є учасники, які бажають висловитися стосовно теми дискусії; рішення не можу бути прийнятим до тих пір, доки є учасники, які бажають висловитися.

Коли учасник тримає в руках Мовник / Братина, він/вона повинен поважати мету проведення Кола та інших його учасників, висловлюючись:

· «Від серця», чесно та відверто.

· З повагою до присутніх.

· Достатньо стисло і лаконічно, щоб кожен мав можливість висловитися.

· Дотримуючись теми, що обговорюється в Колі.

Додаток 3

Вправа «Історія, яку розповів Вовк»

Ліс був моєю домівкою. Я тут мешкав, тому я дбав про нього. Намагався тримати його в чистоті.

І ось одного сонячного дня, коли я прибирав сміття після туристів, то почув за спиною чиїсь кроки. Я сховався за деревом і побачив маленьке дівчисько, що самовпевнено спускалося по стежці, тримаючи в руці кошик. Я зразу ж запідозрив щось недобре, тому що вона була вдягнута якось чудернацьки — вся в червоному, на голові щось незрозуміле, начебто вона не хотіла, щоб її впізнали. Звичайно я зупинив її, щоб поставити кілька запитань. Я запитав, хто вона така, звідки і куди прямує. Вона почала щось базікати про те, що йде до своєї бабусі та несе їй сніданок у кошику. Власне кажучи, вона здалася мені щирою дівчинкою, але вона була в моєму лісі, до того ж вона виглядала досить підозріло з тим дивним червоним клобуком на голові. Ось я й вирішив дати їй науку, наскільки це серйозна справа вештатись по моєму лісі без попереднього запрошення та ще й в такому кумедному вбранні.

Я дозволив їй продовжувати свій шлях, а сам випередив її і дістався хатинки її бабці раніше. Мені відкрила порядна стара жіночка. Я розповів їй про свою проблему, і вона погодилася, що її онука заслуговує на добру прочуханку. Ми домовилися, що бабця сховається і не буде показуватися, доки я її не покличу. Як ви вже, мабуть, здогадуєтеся, вона сховалася під ліжком.

Коли дівчисько дісталося до хатинки, я запросив її до спальні, де я лежав у ліжку, одягнутий як її бабуся. Дівчисько швиденько зайшла до спальні, така собі розрум’янена, і почала плести щось зовсім нечемне про мої великі вуха. Мені це дуже не сподобалося, але я стримався і сказав, що маю такі великі вуха, щоб краще її чути. Я просто мав на увазі, що хотів більш уважно почути, що вона верзе. Але вона знову почала нести образливу нісенітницю — на цей раз про мої банькуваті очі. Тепер ви маєте зрозуміти, як я ставився до цієї дівчинки, котра попри свою пришелепкувату зовнішність, виявилася такою уїдливою. Але ж я свого часу поклявся завше підставляти щоку, тому нагадав їй, що маю такі великі очі, щоб краще її бачити.

Те, що вона сказала після цього, мене дійсно дістало. Розумієте, я маю дуже проблемні великі зуби. І коли це дівчисько знову-таки нечемно про них відізвалася, я втратив контроль над собою. Я скочив з того ліжка і гримнув на неї, що, мовляв, маю такі великі зуби, щоб краще її було їсти.

Тепер, давайте подивимося правді в очі: чи чули ви колись, щоб який-небудь вовк, що поважає себе, з’їв хоч одну маленьку дівчинку. Відповідь буде «ні» — це всім відомо! Але те дівчисько немов з глузду з’їхало: воно почало бігати по всій хатинці і репетувати немов її ріжуть! А я був змушений ганятися за нею, щоб якось її угамувати. Мені довелося скинути бабцин одяг, але це все тільки ускладнило. Раптом двері з тріском відчинилися — на порозі стояв дроворуб з великою сокирою в руці. Я подивився на нього і негайно зрозумів, що маю ВЕЛИКІ проблеми. Вікно за моєю спиною було відчинено, і я прожогом вискочив в нього.

Цим все і закінчилося. Але, на жаль, бабця ніколи нікому не розповідала мою версію того, що сталося. Через це пішов поголос, що я дуже злий і страшний звір. Всі почали мене обминати десятою дорогою. Не знаю, що сталося з тим дівчиськом у пришелепкуватому червоному клобуку, але мені з тих пір живеться не дуже солодко.